Отож, читайте і робіть висновки. Тема твору: “До майбутнього ми йдемо, озираючись на минуле” (2008 рік)

1. Ліна Костенко ніколи не тримала язик за зубами.

2. Людина розвинулась настільки, що нема місця іншим тваринам на планеті.

3. Якби ми не озирались назад, то жили б в кам’яному віці, а так ми озираємось.

4. На нас впливають, наприклад, кислотні дощі і глобальні потепління. Це свідчить про розвиток людського мозку.

5. Навіть така професія як муляр потребує усього життя для вивчення, щоб працювати вільно, легко, не тужачись.

6. Людський мозг пройшов великий ряд ароморфоз прикладом є: дерев’яні палочки, які під час удару друг о дружку призводять до вогню, а зараз і створювання нових досконалених технологій таких як стиральна машинка і мікроволновка.

7. Правительство теліпає язиком.

8. Раніше жилося краще, бо мали відпустки на моря.

9. Ми з батьками вже склали моє дерево і це дерево передалося мені від батьків.

10. Бомба була оброшена на Хіро-Сіму і Наго-Сакі.

11. Я знаю людей, які не озираються на зад, а дивляться тільки у перед.

12. Іван тільки воспользовался Катериною, коли вона зв’залася з москальом.

13. Кожна людина тягнеться до майбутнього як лебіть до лебітки.

14. У мене була проблема з коханою, я звернувся до батька, він мені все розповів і проблема зникла.

15. Іван Шевченко, щоб не впасти духом ховався в бур’яни з Оксаною.

16. Шевченко написав велику українську книгу “Кобзар”, за що був відправлений у Сибір, де в палаючих землях посадив вербовий гай.

17. У минулому діти народжуються, а в майбутньому їх вигодовують.

18. Одної миті ти живеш, а іншої вже тобі дарують квіти, вінки.

19. Держава стала на ноги як особистість.

20. Наша держава хоч і не до розвинена, молоденька, а вже лізе в НАТО.

21. Ця жінка без минулого, але з добрим майбутнім пішла на той світ. (“Наймичка” Т.Шевченка).

22. У наш час вже більша половина молоді вже спробувала наркотики і тепер впевнено рухається в майбутнє.

23. У мене теж були випадки з життя, коли я задумувався.

24. Я піддержав цю думку на цю тему.

25. Всё равно ніхто нічого не пойняв!

26. Ми живемо чим боляче, тим краще.

27. Є такі поети, які пишуть п’єси. Серед таких поетів є поет Іван Нечуй-Левицький, який написав п’єсу “Кайдашева сім’я”.

28. Єлька втекла в інше село після того як її сбесчестив бригадир, бо не могла без нього жити.

29. Важко вступити до найвищого навчального закладу.

30. Я не хочу поступати до вузу, я хочу поступити до університета.

31. Все що ми робимо – це щасливий кінець до нашого майбутнього.

32. Іван Ленін.

33. Паливо, струм, світло, їжа, вогонь – це все є основними інгридієнтами життя.

34. Довженко розкривав очі українцям.

35. Треба завжди йти уперед з піднятими уверх очами.

36. Треба турбуватися про дітей Ефіопії, бо там голодомор, погане життя, дітям нічого їсти, ніхто про них не думає.

37. Шевченко писав про голодомор на панщині.

38. Видатний політик Богдан Хмельницький об’єднався з Росією, а потім кусав локті.

39. До майбутнього ми йдемо навіть не дивлячись під ноги.

40. Українці були забияками, бандитами.

41. І. Франко відомий нам як автор романа “Собор”.

42. Нащі претки спочатку зробили счоти, а ми вже по їхніх стопах – кулькулятори.

43. Леся Українка затронула мене не тільки як поет, а й як жінка.

44. Ярослав Мудрий – батько Богдана Хмельницького.

45. Мина Мазайло з однойменного твору Івана Багряного.

46. Раніше був один президент на всі страни і всі жили добре.

47. Роман Булгакова “Майстер і маргарита” написаний в нашу еру.

48. Наведу приклад з себе.

49. Люди спочатку вчаться освіченно, а потім посвоєму. Тема твору: “Ніщо не звеселяє душу людини, як споріднена праця” (2009 рік)

50. “Наталка Полтавка” паралельно веселила себе.

51. Шевченко був рабом у багатого пана.

52. У романі “Жовтий князь” говориться, що люди і комахи робили споріднену працю.

53. Коли твоя робота приносить задоволення та грощі для матеріального богацтва. В цей момент стабілізується карма яка впливає на інь-янь яка входить вконтакт з навколишнім світом.

54. Багато людей у світі дуже відрізняється за шкірою.

55. Сковорода затлумачений в самих словах якимось чином перейшов в наш час і передав обстановку того часу.

56. Прикладом є одна героїня, яка працює в барі зі своєю спорідненою працею з чоловіками, але нічо не звеселяло їй душу як чоловічий орган. Тема твору: “Потрібно цінувати те, що маєш, а не те, про що мрієш” (2010 рік)

57. Змалку я хотів велосипед, а тепер жінку.

58. Я познайомився з одним хлопчиком. Спочатку ми просто товаришували, потім наша дружба перелилась у щось більше.

59. Відомий письменник Тарас Бульба написав роман “Тарас Бульба”.

60. Людина вважає себе найвищою гілкою інтелекту.

61. Вірш Лесі Українки “Contra sperma”.

62. Юля обісцяла всім легко вступати в інститут.

63. Чіпка убиває матір з точки зору чекіста.

64. Я стараюся більше часу проводити зі своїми цінностями.

65. Головний герой повісті Чіпка Вареничка.

66. Ми онуки своїх батьків.

67. Осип Мандель Шпак.

68. Собака йшла по берегу, побачила кусок м’яса в річці, поплила. Поки плила, побачила ще більший шматок, поплила за ним, а там була течія і собака ледве не утонула. Тоді вона пойняла, що треба цінувати цінності.

69. Мрія дає людині ухмилку.

70. На мою думку, я підтримую думку.

71. Трогають за живе.

72. Кожна людина дивиться на річь і посвоєму трахтує її.

73. Твір Терентія Пузиря “Хазяїн”.

74. Мавка була лісового роду.

75. Наприклад, Наполеон і Гітлер не читали твір “Хазяїн”.

76. Ярослав Мудрий з отрядом козаків звільнив Київ від німців.

77. Горбачов став першим Президентом України.

78. Через нещасливе кохання Мавка покинула свою домовину.

79. Чіпка опинився на дні драбини.

80. Чоловік любить дружину, а вона хоче схуднути.

81. Лаврентій Пузир

82. Все можливо. Треба тільки тілом захотіти

83. Цнотливий аркуш

84. Я не концентруюсь на інституті, а концентруюсь на перепоні до нього

85. Кай і Авель

Респект всім закоханим!!! Тим, які кохають не зважаючи ні на що. Тим, що кохають безкорисливо і щиро. Тим, які кожного дня проявляють свою любов: лишень добрим словом, ніжним поцілунком, теплими обіймами чи дружньою підтримкою. Тим, які дарують ключі від свого серця, а потім не міняють замок. Які, якщо й сваряться, то тільки міцно обнімаючись. Які не ревнують, не заздрять, не надимаються, не шукають свого, усе зносять і у все вірять. Кого окрилює любов! Хто з нетерпінням чекає і обов’язково дочекається. Хто не зрадить, завжди прийде на допомогу. Тим, які знають, що кохання є!!! Кохання, як вітер: його не видно, але ми його відчуваємо.

Скажіть мені, кому можна довіряти і чи можна взагалі комусь довіряти на всі 100%?.. З тим питанням я стикаюся майже кожного дня. В житті відбуваються постійно якісь речі, якими дуже хочеться поділитися. Принаймні мені Ну не вмію я тримати все в собі. Навіть чимось хорошим швидше поділюся, ніж чимось поганим. Інакше мене просто розриває на шматки. Але не завжди люди вміють радіти разом з тобою. Хоча не варто навіть так заглиблюватися, все дуже навіть банально – люди просто не вміють тримати язика за зубами. Чому? Не знаю.. Мабуть їх теж розриває на шматки)) Бувають періоди в житті, коли маєш якусь людину поруч, ти їй довіряєш беззастережно і навіть думки не можеш припустити, що щось може змінитися. А воно міняється… Людина зраджує твою довіру, ваші шляхи розходяться, ти йдеш далі.. сам.. зустрічаєш інших.. починаєш довіряти.. а як же інакше?? Я інакше не вмію. Але все-таки.. поки ідеш сам.. щось змінюється в тобі. Знаєш, що більше не хочеш розчарувань, твоє маленьке серденько після того таке пошматоване видається. І розумієш, що треба щось змінювати. Що можна змінити? Не довіряти всім підряд і все підряд. Деякі речі можна таки залишити в собі. Недарма ж мандруючи по казках з дитинства, зустрічаємо таких героїв, як вовка з „Червоної шапочки” чи „друзів” колобка, які хочуть його з’їсти. Ага, нам ще з дитинства натякають на те, що не можна всім довіряти. Але якщо подивитися й з іншої сторони, то, мабуть, немає людини, яка розкриє повністю всі свої думки, навіть якщо перед нею людина, якій вона „найбільше” довіряє. Залишаються речі, відомі тільки тобі (і звичайно Тому, Якому все відомо. Ага, про це теж варто пам’ятати))). І ще є одна штука в тому всьому… Ми інколи недооцінюємо нашу найближчу родину. Звичайно, в кожного буває по-своєму, але, як на мене, це саме ті перші люди, від яких ми вчимося, що можемо комусь довіряти. Не уявляю, як можна поступитися інтересами родини, зрадити довіру найближчих. Уявляєте, і ваші найближчі так думають!! А це вже дуже важливий арґумент, щоб почати їм довіряти;) Це ті люди, які пропри будь-що будуть поруч. Бо друзі – це, звичайно, важлива частина нашого життя, але погодьтеся, що інколи трапляються моменти, коли навіть „найкращий” друг може переступити через твою довіру, якщо заходить серйозна справа про його власні інтереси чи його родини. А от довіра всередині родини – це щось з розряду вічного… А сім’ї ж то нові створюються. А звідки береться нова довіра в новій сім’ї? З нової довіри – ми її відкриваємо! Як і відкриваємо любов, яка без довіри не проживе.. „Там, де потребують доказів любові – нема довіри, а де нема довіри – нема і любові”, – так розказував дідусь дівчинці у фільмі „Метелик” (до речі, раджу подивитися. Це один з тих фільмів, які допомагають тобі подивитися на світ так, ніби ти його вперше відкриваєш для себе). Отже те, що ми помиляємося, нічого. Бо ми таки маємо знайти ту людину, якій можемо беззастережно довіряти. Тому пропри всі розчарування ти продовжуєш йти далі і пробувати довіряти. І віриш, що знайдеш ту людину, ту другу половинку, з якою ти навіть не задумуватимешся про питання довіри, про те, що довіряти і коли, а просто йтимеш по життю, взявшись за руки, що буде найбільшим виявом взаємної довіри.